Після успішного вирощування чотирьох дитинчат папуанських варанів у 2024 році в Остравському зоопарку радіють новому поповненню цього рідкісного виду ящірок. Наприкінці січня тут народилося ще два малюки, які добре розвиваються. Наразі вони перебувають у службових приміщеннях, а дорослих варанів відвідувачі можуть побачити в павільйоні «Папуа».

Папуанських варанів зоопарк утримує з 2011 року. Перші й на довгий час єдині дитинчата цього виду вдалося виростити вже у 2012 році. Наступне потомство з’явилося лише у 2024 році після оновлення племінної пари — тоді вилупилися чотири малюки.

Метод, якого ми дотримувалися під час з’єднання тварин, виявився успішним, тому наступного року ми його повторили: протягом зими самця й самицю утримували окремо та знизили температуру в тераріумах до 24 °C, щоб імітувати період спокою. Наприкінці березня температуру поступово підвищили, а самицю повернули до експозиційного тераріуму до самця. Цього року ми не зафіксували активного спаровування, тому не були впевнені, чи чекати кладки.

У другій половині червня 2025 року самиця перестала приймати їжу та виглядала «набряклою». Спочатку вона була малорухливою, але в перший тиждень липня почала активно пересуватися експозицією та рити субстрат. Тоді доглядачі майже не сумнівалися, що вона носить яйця та шукає відповідне місце для кладки, тому самця відселили в службове приміщення.

14 липня в експозиції знайшли п’ять яєць. Яйця були закладені дуже глибоко в субстрат — самиця ретельно їх закопала в тому ж місці, що й минулого року. Вона дуже вибірково підходить до вибору місця для кладки: субстрат має бути достатньо глибоким, із відповідною температурою та вологістю. Наша самиця викопала яму глибиною приблизно метр.

Яйця мали довжину 7,5 см і важили близько 66 г. Їх помістили в інкубатор. Три яйця розвивалися неправильно та почали пліснявіти, тому їх вилучили. Два інші розвивалися без проблем. Після майже п’яти місяців інкубації, 25 січня 2026 року, вилупилося перше дитинча, а наступного дня — друге. Обидва важили по 50 г і були дуже активними.

Молоді варани утримуються в тераріумі в службовій частині зоопарку. Як і більшість плазунів, вони самостійні відразу після вилуплення й не потребують батьківської опіки. Після засвоєння жовткового мішка їх годують переважно комахами — цвіркунами, тарганами, дрібною сараною. Також добре споживають мишачих новонароджених, згодом — дорослих мишей, щурів або курчат.

Малюки є зменшеними копіями дорослих особин, але мають дрібніші луски, через що їхня шкіра виглядає майже оксамитовою. Кожен варан має унікальний малюнок плям, подібно до відбитків пальців людини, тому двох абсолютно однакових особин не існує. Завдяки цим особливостям доглядачі легко їх розрізняють.

У неволі розмноження папуанських варанів є рідкісним явищем, і більшість яєць часто бувають незаплідненими, навіть якщо спаровування виглядає успішним. Ми переконалися, що ключем до успіху є зниження температури взимку та її поступове підвищення — це стимулює тварин до розмноження. Сподіваємося, що цей метод буде ефективним і надалі та допоможе зміцнити популяцію папуанських варанів у неволі. У природі їм загрожує вирубка лісів і браконьєрство.

Папуанські племена іноді полюють на цих варанів, а їхню шкіру використовують для виготовлення барабанів. У місцевих легендах їх описують як «злих духів, що лазять по деревах, ходять на задніх лапах, видихають вогонь і вбивають чоловіків».

Наразі у Зоопарку Острава утримують шість папуанських варанів — дорослу пару, двох молодих із 2024 року (двох уже передали до іншого зоопарку) та двох новонароджених. Дорослого самця можна побачити в павільйоні «Папуа», а на початку березня до нього планують повернути самицю, яка наразі перебуває в службовій частині.

Популяція найдовших варанів світу в європейських зоопарках (загалом у 10 установах) налічує 35 особин. В останні роки потомство вдається отримувати лише в Остравському зоопарку.

Папуанський варан (Varanus salvadorii) — один із найдовших варанів у світі, може сягати до трьох метрів завдовжки та є найбільшим наземним хижаком острова Нова Гвінея. Приблизно дві третини його довжини припадає на хвіст, який є чіпким і допомагає пересуватися в кронах дерев. Мешкає в мангрових болотах і прибережних тропічних лісах. Харчується птахами, кажанами, дрібними й середніми ссавцями, ящірками, яйцями та пташенятами, а також не гребує падлом. Про розмноження в природі відомо дуже мало. Самиці відкладають від чотирьох до дванадцяти яєць залежно від віку та фізичного стану. Саме тому кожне успішне розмноження в зоопарку має таке велике значення.

Zpět na novinky